Починаючи карʼєру, особливо якщо ця карʼєра почалася в офісі, ми час від часу знаходимо дещо спільне в поведінці колег, які нас оточують, зі своїми одногрупниками, з якими ми вчилися.

Є ті, які діють твердо, впевнено, для яких не існує авторитетів. Вони керуються власною гідністю, холодними розрахунками і природною любовʼю до того, чим вони займаються, маючи понад усе високі ідеали і внутрішню узгодженість зі своїми принципами.

Але є і друга категорія людей: вони любʼязні, в розмові з керівництвом не мають власної думки, у всьому погоджуються, не вступають у дебати, але дуже вміло підкреслюють свою значущість та особисті досягнення, не забуваючи подякувати своїм патронам.

В цій статті ми розберемо такий феномен ринку, як «люди-креветки», і спробуємо зрозуміти, чому їх люблять та до чого це призводить, якщо їх стає занадто багато в компанії.

Частина 1: Токсична гнучкість як конкурентна перевага

Людина без твердого стержня -це надзвичайно гарний інструмент у руках менеджера. Якщо придивитись уважно на тих, хто працює з вами, ви зможете побачити зручних людей, які легко адаптуються під будь-який запит керівництва, а деякі навіть ухитряються показати особливі вигоди, які вони отримують від нових нововведень, і неважливо, якими вони є -корисними чи безглуздими. 

Тімлід: «Нам потрібно запустити цю фічу до пʼятниці, інакше клієнт погрожує розірвати контракт». Людина, що має стержень, неодмінно скаже, що, по-перше, контракти просто так через фічі, які не зарелізилися вчасно, не розривають в один момент, а по-друге, якщо її реалізувати, то ми не встигнемо дописати тести, тобто ми створимо технічний борг. Вона запропонує назвати реальні терміни або поговорити про зсув цих термінів, а на найгірший випадок -показати все як є і окреслити ризики.

Реальна «креветка» цього ніколи не зробить. Вона завжди скаже, що все зрозуміла, і піде виконувати роботу без жодних сумнівів чи вагань.

В очах тімліда саме «креветка» буде мати більшу цінність, адже саме вона не ставила незручних запитань і не намагалася оспорювати рішення.

Частина 2: Гарна упаковка

Коли ми набираємо людей в команду, кожен з нас керується особистими ідеалами і уявленнями, якого саме спеціаліста ми хочемо бачити біля себе. Коли компанія вже велика і має певні успіхи, зазвичай наймаючи топменеджмент, такі компанії люблять купувати статусність: кандидата, який дає чіткі сигнали ринку, що він тут і він знає все.

Ви можете подивитися уважно навколо себе і побачити людей, які купують коштовні аксесуари, автомобілі, подорожі - бренди, які напряму будуть асоціювати їх з успіхом. Дивлячись на таку людину з сумкою за 5 000 доларів або годинником за 15 000 доларів, ти починаєш і сам вірити, що ця людина є дійсно експертом у своїй ніші, але це не завжди це так. Знаходячись поряд з такими людьми, у нас складається враження: «Якщо виглядає дорого, значить цінне».

Якось я був присутнім на одній зустрічі. Я виступав як консультант, який мав би підтвердити експертизу компанії, яку хотіли найняти як аутсорс-виконавця на проект. Зі мною також був один мій колега, у якого була дуже велика експертиза в розробці.

Слухаючи обґрунтування бюджетів, які запитувала компанія для того, щоб створити продукт, я побачив, як їхній СТО продавав їхні минулі кейси. Це була ціла церемонія з намаганням видати дуже прості й застарілі рішення, які були просто скопійовані (і скопійовані не дуже добре), за щось цінне й унікальне, що такого більше ніхто не робив, і взагалі це тільки вони таке можуть, і тільки їхня команда унікальна, і більше нікого в світі таких немає. Все це підкріплювалося частим маханням годинником перед очима, згадуванням різних відомих брендів, з якими вони працювали, і цитуванням самого себе зі своїх блогів у LinkedIn.

По правді, цей СТО і його команда справили дуже велике враження на інвестора, який хотів, щоб саме ця компанія очолила розробку його продукту. Враження було настільки сильне, що мені і моєму колезі довелося на прикладах пояснювати протягом двох тижнів, що рішення цієї «креветки» в дорогій упаковці звучать дуже гарно, але, на жаль, жодне з них не має справжнього успіху і жодне з цих рішень насправді не працює.

Частина 3: Відсутність інтелектуального опору

Ті, хто вже має досвід роботи понад 5 років, точно мали кейси, коли їхні колеги, які були професіоналами своєї справи, свідомо відмовлялися від критичного мислення. Для цієї поведінки в психології є термін «функціональна дурість» -таким чином ці люди свідомо намагалися не вступати в конфлікт із системою, щоб не створювати в ній тертя.

Рекрутери і менеджери обожнюють таких виконавців. Вони ніколи не гальмують процеси своїми «непотрібними» сумнівами.

Приклад:

Тімлід пропонує рішення, яке очевидно створить проблеми через місяць.

Якщо у вас є критичне мислення, то ви відразу скажете, що в цьому підході є очевидні ризики, і, можливо, нам усім варто розглянути альтернативу?

«Креветка», яка відчуває, як ЕГО тімліда починає заповнювати простір кімнати, відразу підскочить і скаже: «Вікторе, це чудова ідея, у мене вже є бачення того, як це імплементувати, ми з вами точно на одній сторінці, я можу це зробити вже за наступні два дні».

Впевнений, вам знайомі такі історії, вони точно були у всіх нас. А тепер пригадайте, що стається потім, коли все це виходить на продакшен. Чи є тімлід відповідальним за цей провал? Ні. «Ми ж одна сімʼя». Успіх -персональний, тоді як відповідальність -колективна. Тож винною буде вся команда, окрім тімліда. Але не «креветка»: вона не створювала проблем при обговоренні рішення, і на неї точно не будуть вішати відповідальність, бо вона зручна. Тому винним буде хтось інший.

Частина 4: Коли креветок забагато

Дивовижна колонія морських створінь різних кольорів і розмірів, що переливаються різними барвами в променях сонця під водою. Морські анемони -як прекрасний сад, що мʼяко коливається в той бік, куди піде тепла підводна течія, без опору і сумління. Та варто тільки океану стати на пару градусів холоднішим, і вся колонія перетвориться на гнилу масу, бо в жодної з істот немає сили  бажання підтримати іншу.

Коли в компанії концентрація людей-креветок перевищує критичну межу, організація входить в ілюзію непереможності. Менеджмент отримує ідеальні показники на паперах і дашбордах, тімліди насолоджуються відсутністю дебатів і пожинають лаври, які зростають на графіках. І десь там є той, хто приносить погані новини, якого все одно колись ось-ось звільнять.

Як правило, такі компанії не переживають кризи. Яскравим прикладом стали кризи 2008-го та 2019 років, коли багато таких менеджерів, які були зручними, просто нічого не могли зробити. Аналітика перестала працювати, їхні підходи виявилися сумнівними. Критичне мислення, яке стало відсутнім, ослабило імунну систему бізнесу. Звільнення тих самих «незручних» експертів відключило систему попередження ризиків. Зрештою це все накрилося повною дифузією відповідальності, де винних немає, бо завжди є тільки успіх. 

Коли ваш літак іде в штопор і вам потрібен той, хто закотить рукави, і візьме кермо на себе, щоб виправити ситуацію, ви не знайдете такого бо такого  -на жаль, не буде. Стало занадто пізно. СЕО або тімліди, були оточені «креветками» занадто довго щоб виконати роль штурмана, в оточенні креветок вони просто деградували як професіонали.
Не маючи інтелектуального опору, вони не бачали сенсу в самовдосконаленні та власному розвитку. ЕГО таких лідерів роздулося, а звʼязок з реальністю був втрачений. Якщо це вже сталося то цей літак під назвою «компанія» з гуркотом впаде в землю.

Справжня ціна

Ринок 2026 року -це жорстоке місце. Він може довго купувати «дорогу упаковку» та «токсичну гнучкість», але він немилосердний до результатів.

Будуючи карʼєру, бережіть свій стержень. Бути зручним -це коротка стратегія для отримання дрібних короткострокових бонусів. Справжня влада і справжні статки належать тим, хто здатен сказати «ні», хто бачить ризики за блиском годинників і хто не боїться тертя. Бо тільки тертя створює вогонь, здатний освітити шлях у темряві кризи.

«Креветка» залишається делікатесом лише доти, доки хтось не зголодніє до справжньої експертизи. Не дозволяйте системі перетворити вас на безформну масу. Будьте людиною з внутрішнім скелетом -це єдина валюта, яка не знецінюється під час жодного шторму.

Виняток (Виключення)

Талейран був кульгавим аристократом, який не мав «стержня» у вигляді вірності власним ідеалам та високим ідеям, королю чи прапору. Проте він був найдорожчим дипломатом Європи протягом 50 років.

При Старому режимі він був єпископом і служив Людовику XVI. Під час революції він зрадив церкву, підтримав революціонерів і допомагав конфісковувати церковне майно. При Наполеоні він став міністром закордонних справ Імперії, допомагаючи Наполеону підкорювати Європу. При Реставрації він зрадив Наполеона, підготував повернення Бурбонів і знову став міністром при Людовику XVIII.

Функціональна гнучкість Шарля-Моріса де Талейрана-Перігора полягала в тому, що він знав, як розмовляти з ворогом, і робив це так, ніби вони друзі. Коли режим рушив, Талейран не загинув під його уламками, а вже накривав стіл для наступного переможця. Його вміння бути витонченим, його манери і спокій надали йому репутацію «людини, яка знає все», що дозволило йому створити когнітивне упередження: «Якщо Талейран з нами, значить, ми легітимні». Ще однією рисою була відсутність інтелектуального спротиву. Він ніколи не сперечався з Наполеоном щодо його амбіцій публічно. Він просто тихо готував ґрунт для того, що буде після Наполеона.

Login

Label

{} [+]

Name*

Email*

Website

Label

{} [+]

Name*

Email*

Website

0 Коментарі

Oldest

Newest Most Voted

Inline Feedbacks

View all comments

Ваш коментар Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Name*

Email*

Save my name, email, and website in this browser for the next time I comment.