Back

Searching for a job in IT: train station, courses and reality

Ivan K

HR-експерт

Published

25 Січня, 2026

Reading time

5 хвилин(-а)

Views

171

IT АІ Кар'єра Курси Поради джунам ШІ

Вчора під час візиту до перукарні в мене зав’язалася розмова з барбером. Зазвичай я рідко розмовляю з барберами, але цього разу ми якось природно розговорилися.

Він запитав, чим я займаюся. Я відповів, що зараз працюю над проектом, який допоможе людям у пошуку роботи в IT та виборі саме тієї роботи, в якій вони можуть досягти успіху.

Я сказав йому, що вірю в просту річ: кожна людина має бути на своєму місці. І в будь-якій професії — чи то прибиральник, кондитер або ядерний фізик — можна досягти успіху, накопичити статки й у цілому стати щасливою та реалізованою людиною. Головне — бути на своєму місці.

Ці слова його зачепили. Він розповів, що свого часу прийняв рішення почати пошук роботи в IT і протягом року накопичував 70 000 гривень, щоб купити ноутбук.

За його словами, йому знадобився рік і понад 2000 доларів які він витратив на навчання, аби зрозуміти, що ІТ це не його.

Працюючи барбером, він вирішив змінити професію та розпочати пошук роботи в IT. Почав шукати школи, читати відгуки, складати власний рейтинг. На одному з курсів із профорієнтації йому показали, що він може стати непоганим business analyst. Але його злякало саме це слово — «business analyst», і він вирішив піти в UX/UI дизайн.

Він обрав одну з популярних київських шкіл. Не називатиму її, але вона добре відома і має багато позитивних відгуків. Навчання йому подобалося: було цікаво, структуровано, корисно. Він справді вчився із задоволенням.

Навчання тривало рік. У цей час він та його дружина жили на її зарплату. Щоб оплачувати курси, він звертався по допомогу до родичів — і ті допомагали.

Після завершення навчання та отримання диплома він пішов на фриланс, намагаючись знайти IT вакансії. Перше замовлення — лендинг за 150 доларів. Потім з’явився «постійний клієнт» — 21-річний хлопець, який планував створювати власну IT-компанію.

Цей хлопець шукав замовлення і пропонував клієнтам, наприклад, зробити 10 картинок за 250 гривень або дизайн плашок для Facebook чи Instagram за копійки. Ціни були мізерні.

Певний час барбер знову жив за рахунок дружини. І в якийсь момент він зрозумів: щоб у цій сфері справді заробляти так, як заробляють інші, потрібні великі обсяги знань, англійська мова, зв’язки й удача.

І сьогодні він готовий «плюнути в обличчя» кожному, хто каже, що в IT гроші отримують «ні за що».

Цікаво те, що подібні історії я чую не вперше. І майже завжди вони розвиваються за одним і тим самим сценарієм пошуку роботи.

Спочатку з’являється бажання високої зарплати. Потім — пошук роботи в IT, яка вважається високооплачуваною. Далі — курси, які фінансово важко потягнути. Потім — витрати часу та грошей на навчання. Після цього — або робота з оплатою значно нижчою за очікування, або повна відсутність IT вакансій. Далі — шість місяців безрезультатного пошуку роботи. Розчарування. І зрештою — повернення до того, з чого все починалося.

Найстрашніше тут навіть не в грошах. Найстрашніше в тому, що цим людям продають надію. Надію на «чисту роботу», «великі гроші» і швидке щастя через IT вакансії.

Курси беруть гроші, але майже не говорять про інше: як відбувається пошук роботи в IT, як продавати себе, що робити, якщо IT вакансії в Україні не знаходяться, і що робити, якщо реальність не збігається з обіцянками.

Я не раз питав людей, які закінчили курси: скільки з ваших одногрупників реально змогли знайти роботу в IT? Відповідь майже завжди однакова — майже ніхто.

Був ще один показовий кейс — з дуже відомою академією, яка працює в Україні багато років і має офіси за кордоном. Вони, напевно, єдині, хто говорить правду, самі того не усвідомлюючи.

Вони обіцяють роботу в іноземних компаніях і зарплату в іноземній валюті — і зрештою виявляються праві. Майже всі, з ким я спілкувався і хто має їхні дипломи, знаходять роботу за кордоном, а не через IT вакансії в Україні.

Польща, Нідерланди, Швейцарія, Німеччина. Хтось працює на птахофабриках, хтось — у теплицях з квітами, хтось — на фермах, хтось — на будівництві. Усіх їх об’єднує один і той самий диплом цієї «IT-академії».

Багато хто поїхав за кордон, бо навчання оплачували кредитами. Або самі брали кредити, або батьки продавали машини, щоб купити квиток у «щасливе життя через IT-освіту».

Усі ці історії нагадали мені випадок із 2012 року. Тоді я мав їхати з Запоріжжя до Миколаєва на зустріч з інвесторами, які хотіли вкластися в мою бізнес-ідею. Ми їхали з другом — він встиг на потяг, я ні.

Я вибіг з вокзалу і почав думати, як швидко дістатися до Миколаєва. До мене підійшов таксист і запропонував довезти до наступної станції, де зупиниться потяг, за 100 доларів. Я розумів, що шансів реально встигнути на потяг що пішов, з таксистом у мене немає.

Увімкнувши критичне мислення, я зрозумів: я можу здати квиток, за 50 доларів доїхати автобусом, запізнитися на чотири години — і це нічого не змінить, бо зустріч усе одно була запланована на наступний день.

Вокзал — це IT-індустрія. Потяги — це тренди IT ринку праці (технології). Таксист - це експерти і курси, які обіцяють вам те що ви попадете на той самий потяг.

У 2008 році я сів у вагон під назвою «вебдизайн». Тоді IT ринок ще не був про зарплати — ми їхали, бо нам це було цікаво, і ми просто досліджували це.

У 2010 році в Києві я зустрів таких самих людей, як і я. Тих, хто займався тим, що йому було цікаво, і змінював реальність своїми ідеями в IT індустрії.

У 2012-2015 році приїхав потяг під назвою «соціальні мережі». Я теж певний час був у ньому, але ненадовго. Розібрався, зробив свої висновки й пішов далі.

У 2017–2019 роках з’явився потяг «криптовалюти». Він стояв на далекій колії ще з 2010 року непомітний, новий і незрозумілий навіть для мене, але масово цікавим став пізніше. Як завжди, з’явилися курси, експерти й продавці надії.

У 2023 році на український IT-вокзал прибув потяг під назвою AI. Купа компаній, купа людей, купа експертів і рішень. І знову всі намагаються бути першими, залізти, купити квиток.

З’являтимуться ті, хто продаватиме свої послуги обіцяючи золоті гори. І ті, хто продаватиме машини або братиме кредити, щоб купити квиток у AI вакансії.

Але правда в тому, що в цей потяг не можна просто так зайти. Для цього потрібен попередній маршрут. Потрібно жити інформаційними технологіями роками, а не місяцями, щоб дійсно створювати те що буде мати попит на ринку.

Підсумовуючи, скажу просту річ. У кожного свій шлях. Займатися потрібно тим, що близьке до душі, а не тим, де «платять більше» в IT вакансіях. Тільки так можна бути щасливим.

Не несіть останні гроші на курси, у яких ви нічого не розумієте, якщо не маєте бази, профільної освіти, зв’язків і людей, готових довго й чесно вас навчати.

Професій багато. Шляхів багато. Шукайте своє.

І не платіть останнє таксистам, які обіцяють довезти вас до наступної станції — у потяг, де більшість пасажирів давно сидять не на своїх місцях.