Тихий дослідник з дитинства

Привіт. Мене звати Андрій, мені 25, і я той самий «тихий дивак», який краще пояснить свою думку в коді, ніж словами. Я не фанат тусовок, але обожнюю дослідження — у 14 я перепрошивав старий смартфон просто тому, що мені було цікаво, як він працює. Я можу дві години сидіти над багом, який ламає сайт, але не винесу п’яти хвилин тупої рутини без сенсу.

Початок з нуля: сайт на WordPress

Один із друзів сказав, що батько шукає, хто б зробив простий сайт для його магазину автозапчастин. Я подумав: «А чому б не спробувати?» Тоді я ще не знав нічого про Laravel чи Symfony — я просто встановив WordPress і спробував зробити щось схоже на інтернет-магазин. Поставив WooCommerce, розібрався з шаблонами — і, здавалось, все працює. Але вже в перші дні стало зрозуміло: ні, не працює. Сайт був повільний, навігація незрозуміла, нічого не продавалося. Замовник ввічливо мовчав, але я бачив, що він незадоволений.

Перехід до складніших задач

Я не здався. Почав усе перебудовувати — вивчив, як працює кешування, як оптимізувати запити, почав занурюватись у PHP. Потім — перші кастомні функції, перші розбиті шаблони, перші 5 годин на пошук однієї помилки. Все це тягнулося місяцями. І лише через 3–4 місяці сайт почав приносити перші замовлення. Але це вже був інший рівень. Я не просто збирав сайт — я поступово розумів, як мислить система, і як змусити її працювати разом зі мною.

Труднощі розвитку: перфекціонізм і спільна робота

На початку було непросто. Я часто зависав у теорії, відкладаючи практику, бо хотів, щоб усе було досконало. Прокрастинація тягнула мене вниз, а очікування швидкого результату зі сторони клієнтів тільки додавали тиску. Я не вмів швидко пояснювати свої рішення — надто багато складних думок, і замість ясності виходила плутанина.

Криза і прорив: дизайн, навчання, спільнота

Коли з’явився дизайнер, ситуація ускладнилась. Його бачення було сильним, але реалізація вимагала навичок, яких у мене не було. Це сильно мене вибивало. Було боляче усвідомлювати, що класну ідею я просто не здатен втілити технічно. У якийсь момент я вирішив, що стояти осторонь — не варіант. Я записався на онлайн-курси, почав вивчати верстку, підтягнув JavaScript, глибше занурився у PHP та WooCommerce.

Я також шукав ком’юніті: українські чати, форуми, Reddit. У цих просторах я знайшов відповіді, підтримку, а головне — перше справжнє відчуття, що я не один. Один із хлопців став для мене ментором, пояснив мені принципи, які раніше здавались мені магією.

Вчитися не лише кодити — вчитися домовлятися

Я вчився не тільки технічному. Я вчився слухати і домовлятись. З дизайнером ми пройшли шлях від напруги до взаєморозуміння. Ми навчилися довіряти один одному. Поступово пішли перші вдалі ітерації — клієнт залишився задоволеним. І коли на мій PayPal прийшли перші $200, це було більше, ніж оплата. Це був перший крок у світ, де твої навички мають вагу і вплив.

Мій перший реальний результат

Сайт для магазину автозапчастин — саме тих, які батько мого друга возив для авто — став стабільним проєктом. Спочатку простий WordPress-рішень, він перетворився на повноцінний інтернет-магазин, що приносив регулярні замовлення. Це був не прорив, не стартап, не інвестори — а перший реальний проєкт, який запрацював і почав заробляти гроші для бізнесу.

Від хаосу до системи: командна динаміка

Найцінніше — не тільки технічна сторона. Я навчився працювати в команді: чути, домовлятися, адаптуватися. З дизайнером ми перейшли від протистояння до синергії. Його креатив доповнював мою структуру. І в якийсь момент я помітив — наші рішення справді працюють. Люди замовляють, клієнт задоволений, і система живе.

Проєкт, який відкрив двері в професію

Проєкт тривав близько року — він охопив мій четвертий та п’ятий курси в університеті. Я документував усе: від перших невдач до оптимізації продуктивності, від переписаного коду до реалізації складних запитів. Усе це я оформив у портфоліо. І саме завдяки цьому проєкту я почав отримувати запрошення на технічні співбесіди. Тоді я вперше не хвилювався. Бо мав що показати і мав, про що говорити. Я пройшов одну з них — і відтоді почалась моя перша офіційна робота в ІТ-команді.

Новий етап — без страху і з досвідом

Тепер я працюю з системами, про які колись читав у блогах. Але що важливіше — я вже не боюсь починати. Бо знаю: шлях — це не про геніальність, а про спроби, виправлення і послідовність.