Як футбольна логіка привела до аналітики

Привіт, мене звати Влад, мені 24.
Ще зі школи я любив футбол — але не так гру, як її структуру. Мені завжди було цікавіше не забивати голи, а розбиратись — чому команда грає саме так, які зв’язки між гравцями, хто що прогнозує. Я міг сперечатись із друзями на результати, не щоб виграти, а щоб перевірити логіку. Це виробило в мені звичку аналізувати, шукати закономірності, передбачати наслідки. І, як виявилось, саме ця звичка стала основою мого мислення як аналітика.

Замість людей — процеси

Університет я закінчив за спеціальністю “менеджмент” — але мене цікавили не люди, а процеси. Я не був фанатом презентацій чи командних проєктів, але коли на парі з логістики викладач просив розписати ланцюг постачання — я кайфував. Я не люблю поверхневі розмови, зате обожнюю складні задачі. В мені завжди працювала одна потреба — зрозуміти, як саме все влаштовано.

Ситуація з бронюванням, яка змінила хід думок

На 4 курсі університету ми поїхали на кілька днів відпочити до маминої куми в її невеликий готель. Але щойно приїхали — з’ясувалося, що нашого бронювання немає в записах. Інші люди вже заселились у наші номери. Була прикра ситуація, емоції, конфлікт між родичами. Я, щоб хоч якось допомогти, попросив показати, як вони ведуть облік. Паперові нотатки, окремі Excel-файли, усе розкидане. Я почав розбиратись, аналізувати записи, шукати закономірності. Зрозумів, що проблема не поодинока — подібні накладки стаються регулярно.

Пляж, блокнот і перша система

Ми заселилися лише на наступний день. А поки — я ходив на пляж з блокнотом і намагався зрозуміти, як узагалі працює система бронювання в готелях. Що саме не так у цьому випадку, чому збивається логіка, як зменшити ризик таких помилок. Через два дні я запропонував рішення: перенести все бронювання в Google Таблицю з формулами та візуальними мітками.

Перше впровадження — і справжній фідбек

Після повернення я зробив демо: показав, як працює Google Таблиця, які формули вона використовує, як підсвічуються дублікати та вільні дати. Провів міні-інструктаж для дівчат із ресепшну, допоміг перенести старі записи й адаптувати структуру під реальні задачі. Знадобився ще тиждень на доопрацювання — але коли все запрацювало, і бронювання почали фіксуватись чітко, без накладок, кума подзвонила сама: казала, що все працює дуже чітко, дівчата з ресепшну задоволені, і що всі в захваті, бо раніше такої ясності не було. І жартома додала, що мені давно пора йти в програмісти. Я був дуже щасливий. Це було перше відчуття, що моя ідея справді покращила життя інших. А чого ми раніше так не зробили?

Переосмислення професії

Тоді я зрозумів, що вмію бачити структуру там, де її ще нема. І це — цінно.
Спочатку я взагалі шукав роботу як junior-програміст. Здавалось логічним — я щось зробив у Google Таблицях, трошки кодував, мав технічне мислення. Але перші співбесіди були провальними: я не проходив тестові завдання, не міг чітко відповісти на запитання по термінах, бо жодних курсів не проходив.

Доля у словах HR

На одній із співбесід HR уважно послухала мій опис ситуації з готелем і запитала: «А ви впевнені, що хочете бути програмістом? Те, що ви зробили — це дуже схоже на роботу бізнес-аналітика. Ви фактично провели аналіз процесів, знайшли проблему, запропонували рішення і впровадили його. Можливо, це і є ваша професія?» Вона підказала мені, як краще презентувати кейс з готелю у форматі, який використовують аналітики: зі схемами, формалізованими висновками, описом змін. І сказала: «Спробуйте податися на BA — вам туди.»

Нове слово — новий напрям

Це слово мене зачепило. Я пішов гуглити. І раптом зрозумів: те, що я зробив у готелі — це воно і є. Аналіз процесів, виявлення проблем, побудова рішень, впровадження. І найголовніше — результат. Тоді я вирішив: спробую.

Робота без досвіду, але з мотивацією

Шукати роботу було непросто. Більшість компаній просили досвід або сертифікати. Але одна людина, що брала мене на роботу, сказала: «У тебе є головне — ти гориш тим, що робиш. Це видно». Я добре зробив тестове завдання, хоч із визначеннями були проблеми. Мені порадили пройти курси, і з перших днів закріпили ментора. Бо талант — це лише початок. А системна робота — це вже професія. Компанія була невелика, але відкрита до нових людей. Це дало мені можливість поступово вчитися в реальних умовах і адаптувати знання під практику.

Перший проєкт і перші результати

Мій перший справжній проєкт як бізнес-аналітика був невеликим, але саме на ньому я вперше побачив, як теорія перетворюється на практику. Це був внутрішній проєкт у компанії, де я тільки почав працювати. Завдання — допомогти команді зрозуміти, чому задачі в беклозі зависають без руху.

Фідбек, карта процесу і командна ясність

Ментор порадив мені почати з простого: поспілкуватися з командою, не лізти одразу в технічні документи. Він показав приклади своїх попередніх кейсів і пояснив, як саме формуються вимоги. Я провів кілька коротких інтерв’ю, зібрав фідбек від розробників і менеджера, намалював карту процесу. Вже на цьому етапі побачив, що половина задач не містить чітких вимог. Інша частина — втрачалася через непорозуміння між командами. Я запропонував просте рішення: шаблони задач і фокус-сесії на етапі планування. Перший результат з’явився вже за тиждень — беклог скоротився, задачі рухались швидше, а команда сказала, що стало значно зрозуміліше.

Не цифри, а полегшення для команди

Це не були гучні зміни чи стратегічні трансформації. Але саме вони змінили мій внутрішній стан. Один із розробників сказав: “Вперше за довгий час я відкриваю задачу і одразу розумію, що треба робити.” І це стало для мене головним сигналом: аналітика — це не тільки про цифри, а про те, щоб кожному в команді стало легше працювати. Саме тоді я зрозумів: я не просто навчився бути BA. Це була моя перша справжня маленька перемога. Ще не вершина, але точка, з якої я побачив напрям — і вперше повірив, що я справді на своєму місці.